Основним засобом популяризації українських естрадних виконавців залишалося радіо. Телеверсії українських естрадних фестивалів та конкурсів не відрізнялися високою якістю. Рейтинг українського телебачення все ще був значно нижчим, ніж у рос. телеканалів, які й далі транслювалися на всій тер. України. Становлення українського музичного шоу-бізнесу припало на 1994–97. Мільйони українських громадян (особливо молодь) позбулися, принаймні частково, переконання у другорядності української популярної культури. З великими труднощами, але відбулося первісне нагромадження капіталу в шоу-бізнесі. Велику роль у цьому відіграли гастролі молодих виконавців в Україні, виступи у ресторанах і нічних барах, закордонні заробітки. Частина вітчизн. бізнесменів, а також присутніх на українському ринку закордоних фірм, усвідомила перспективність вкладання грошей у цей специфічний вид вітчизняного вироб-ва.
Було створено інфраструктуру музичного шоу-бізнесу у вигляді мистецьких агенцій, продюсерських центрів, фірм звукозапису, продукування відеокліпів, технічне забезпечення концертів. Серед них найвідоміші – мистецька агенція «Територія “А”», продюсер. агенції «NOVA», «Комора», компанії звукозапису «Нова Рекордз», «Караван СD», «Студія Лева», «Музична біржа», Нац. аудіокомпанія України, корпорація «Єврошоу».
Підвищилася конкурентоздатність українського телебачення. Створ. велику кількість недержавних телеканалів і студій («1+1», «Інтер», «ІСТV», «ТЕТ», «СТБ» тощо), популярність яких зростала. 3’явилося кілька десятків муз. телепередач, зокрема «Пісня року», хіт-парад «Території “А”», «Національний хіт-парад», «Шлягер», «Сніданок меломана», «Фант-лото “Надія”», «Пісенний телефестиваль “Мелодія”», «Хіт-фабрика». Гумор на телеекрані репрезентували «Шоу довгоносиків» та вистави А. Данилка в образі Вєрки Сердючки. Крім 3-х держвних каналів, на яких сформувалася мережа музичних програм, нині функціонують десятки недержавних музичних радіостанцій.
У 2-й пол. 1990-х рр. виходили спеціалізіровани періодичні видання, що інформували про події та висвітлювали проблеми українського шоу-бізнесу: інформ. бюл. «Шоу-бізнес», ж. «Галас», г. «Музичний тиждень». Тоді ж започатковано присудження премії за підсумками року в галузі популяр. музики і шоу-бізнесу «Успіх» у різних номінаціях. 1997 найпопулярнішим композитором визнано О. Злотника, поетом-піснярем – Є. Рибчинського, продюсером – О. Бригінця, співаками – О. Пономарьова і Ю. Юрченка, співачкою – Т. Повалій. Найпопулярнішим поп-гуртом названо «Аква Віту», рок-гуртом – «Ґрін-Ґрей», «альтернатив. проектом» – гурт «Скрябін». Неодноразово лауреатами премій у різних номінаціях та переможцями хіт-парадів протягом кількох останіх років були, крім зазначених співаків і діячів шоу-бізнесу, композитор і співачка І. Білик, композитор і співак Т. Петриненко, гурт «Воплі Відоплясова», продюсер і аранжувальник В. Бебешко, реж. муз. видовищ В. Вовкун, композитор і телеведучий О. Ягольник, телеведучий і реж. К. Стеценко, поет-пісняр В. Цибулько.
Культурно-мистецька ситуація в Україні у 1990-х рр. характеризувалася, в певному розумінні, паралельним існуванням шоу-бізнесу «нової хвилі» і «традиц. укр. Е.». Побутування «традиц. укр. Е.» значною мірою було пов’язано з діяльністю дир. Всеукр. центру фестивалів та концертних програм Б. Шарварка. Він був реж. концертів «Пісенного вернісажу», заходів Днів України на фестивалі «Слов’янський базар», Днів української культури в Росії, Казахстані, Узбекистані, які відбулися останіми роками. У концертах Б. Шарварка значною мірою збережені традиційна стилістика та багатожанровість української Естради. При цьому домінуючій у сфері шоу-бізнесу поп-музиці відводили незначне місце. До Естради належать також естрадні та естрадно-симфонічні оркестри. З розвитком шоу-бізнесу практично відокремилася «камерна Естрада » – сукупність естрад. стилів і жанрів (до них, зокрема, належить акустична автор. пісня, художнє читання), що не можуть мати комерц. успіх порівняно з поп-музикою. Отже, збереження багатожанровості Е. та її подальший розвиток можливий за умови поєднання функціонування комерц. та неприбутк. секторів естрад. мист-ва.
У 2000-х рр. в Україні проводять низку фестивалів і конкурсів, на яких звучить вітчизн. популярна музика різних жанрів, серед них – «Червона рута», «Таврійські ігри», «Країна мрій», «Трипільське коло», «Азовські вітрила», «Понтійська арена», «На хвилях Світязя», «Молода Галичина», «Етновир», «Поліське літо з фольклором», «Тарас Бульба», «Мазепа фест», «День незалежності з Махном», «Рок-Січ», «Боромля», «Море друзів», Міжнародний конкурс молодих виконавців української Естради ім. В. Івасюка. Серед ініціаторів та організаторів мистецьких конкурсів і фестивалів – О. Скрипка, М. Баграєв, М. Поплавський, К. Стеценко. Відбуваються фестивалі гумору «Вишневі усмішки» та «Весела Січ». Вагомі успіхи України на міжнародні пісенні фестивалі «Слов’ян. базар», який проводиться щороку у Вітебську (Білорусь): Ґран-Прі Т. Повалій (1993) та Р. Лижичко (1998), перші премії Олекси Береста (1992) та Н. Могилевської (1995), 2-а премія О. Пономарьова (1994) та 3-я – Інеш (1997). Від 2003 Україна бере участь у пісен. конкурсі «Євробачення». 2004 у Стамбулі Р. Лижичко з композицією «Дикі танці» стала переможницею цього конкурсу, здобувши право для нашої країни на проведення фіналу «Євробачення» 2005. Лауреатами конкурсу були А. Данилко (Гельсинкі, 2001) та Ані Лорак (Белґрад, 2008; обидва – 2-е м.). Лауреаткою дит. «Євробачення», в якому Україна бере участь від 2006, стала 2008 В. Петрик (2-е м.); 2009 фінал цього конкурсу проходив у Києві. На міжнар. муз. конкурсі «Нова хвиля» у м. Юрмала (Латвія) укр. співачка Джамала 2009 посіла 1-е м., а дует «Барселона» 2007 – 2-е м. Останнім часом з’явилася значна кількість телевізіоних шоу на каналах «1+1» («Танці з зірками», «Танцюю для тебе», «Суперзірка»), «СТБ» («Україна має талант», «Танцюють всі!»), «Україна» («Народна зірка»). Укр. пісні присвяч. низка телепрограм на Першому нац. каналі України – «Наша пісня», «Крок до зірок», «Фольк-music». Серед популяр. гуморист. телепрограм – «Вечірній квартал», «Пороблено в Україні» вироб-ва «Студії “Квартал 95”» (обидві – «Інтер»), «Анекдоти по-українськи» («ICTV»).
Значну роль у поширенні естрадного мист-ва в Україні відіграють музичні телеканали «O-TV», «MTV-Україна», «М1», «М2» тощо) та FM-станції, більшість з яких транслюються також в Інтернеті. Понад 30 муз. радіостанцій ведуть мовлення лише в Інтернеті. Водночас укр. популярна музика переважає хіба що в програмах 3-х держ. радіостанцій («УР-1», «Промінь», «Радіоканал “Культура”»). У програмах більшості муз. FM-станцій, універсальних та музичних телеканалів (крім Першого нац. каналу України) частка пісень українських авторів та виконавців, за оцінками експертів, не перевищує 10–15 %. Останнім часом українська Естрада поповнилася такими відомими співаками, як В. Козловський, Тіна Кароль, Н. Бучинська, К. Бужинська , Н.Валевська та ін. Серед популяр. укр. муз. гуртів – «Океан Ельзи», «Танок на майдані Конґо», «Піккардійська терція», «Мандри», «Друга ріка», «Mad Heads XL», «Сестри Тельнюк», «С.К.А.Й».
Упродовж останнього десятиліття в Україні значно поліпшилася ситуація з дотриманням авторського права і суміжних прав, що пояснюється створенням відповідної законодав. бази та інфраструктури. Проте рівень аудіо- та відеопіратства, зокрема в музичній сфері, залишається високим (понад 50 %). Центрами підготовки кадрів для української Естради є Київ. ун-т культури і мист-в, Харків. академія культури, Київ. муніцип. академія естрад. та цирк. мист-ва, Київ. інститут музики ім. Р. Ґлієра.