Новини

ЕСТРАДА (продовження)

            Чергова зміна політичної  ситуації 2-ї пол. 70-х рр., пов’язана з примусовим злиттям народів Радянского Союзу в «новую историческую общность – советский народ», зумовила поступову деградацію української Естради. Під час перебування України у складі СРСР безвідмовно працював механізм концентрації кращих естрадних сил (зокрема укр.) в Москві, де російськомов. репертуар був обов’язковим. Там створювалися кращі умови для творчості, не такими жорсткими були цензурні обмеження, більше шансів було потрапити до популярних програм Центрального телебачення. Значення остан. чинника ставало вагомішим зі зростанням впливу телебачення. Телепроекти (зокрема естрадні) потребували значно більших витрат порівняно з радіопроектами.

1967 у Москві споруджено потужний телецентр «Останкіно». У той же час застаріла технічна база, дуже обмежені фінансові можливості, додаткова цензура обумовлювали неконкурентоспроможність «власного» телебачення в Україні. Багато вихідців з України в різні роки стали «зірками» російської Естради Серед них – О.Вертинський, К. ШульженкоЛ. Утьосов, М.Бернес, Й.Кобзон, В.Леонтьев, І.Крутой, В. Меладзе.

Зміна соціальной-політичної ситуації за часів горбачовської «перебудови» застала українську Естраду чи не в найтяжчому становищі. Цілеспрямоване культивування іміджу «провінційності» української культури і «неперспективності» української мови давалося взнаки. Знекровлена постійним відпливом талантів до союз. центру, позбавлена дієвих засобів популяризації, української Естради продовжувала втрачати популярність. Політичні зміни внесли пожвавлення в українське естрадне життя. З’явилося чимало пісень, в яких пролунала тема національного відродження. Серед них – нові пісні О. Злотника, Г. Татарченка, О. Гавриша на вірші В. Крищенка, Ю. Рибчинського, А. Демиденка, С. Галябарди. Ці та ін. пісні зазвучали у виконанні Н. Яремчука, В. Зінкевича, Т. Петриненка, Н. Матвієнко, О.Білозір, А.Кудлай, Р.Кириченко, І.Бобула,  Л. Сандулеси, Білоножків,П.Дворського, П.Зіброва, О. ПекунТ. Чубая, гуртів «Брати Гадюкіни» та “Кому вниз”.

На кін. 80-х рр. припав ренесанс українських авторів (бардів.) пісні, пов’язані з іменами Е.Драча, В.Жданкіна, В. МорозоваА. Панчишина, М.Бурмаки. Помітною постаттю в українському гуморі і політичної сатирі став письменник і естрадний виконавець Є.Дудар.  Визначною подією було проведення 1-го фестивалю української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (1989). Він підтвердив, що сучасна українська пісня може бути популярною, різножанровою і різностильовою, що в українській Естраді приходить талановита молодь. Подальший розвиток української Естради за умов незалежності пов’язаних з її адаптацією до ринкових відносин і дуже нелегким процесом зародження та утвердження шоу-бізнесу.

Вже на ранній стадії становлення ринкових відносин українського шоу-бізнес виявився під контролем спадкоємця панів. «рос. рад. Е.» – рос. шоу-бізнесу, який ще на межі 80–90-х рр. нагромадив капітал, створив та успадкував необхідні структури, і, головне, міг спиратися на високий авторитет «моск. марки» серед українських споживачів. Щодо  шоу-бізнесу, то він на тому етапі ще мало цікавився українським ринком як досить бідним і малоцивілізованим. На українському аудіоринку була відсутня продукція українського шоу-бізнесу, натомість пропонувався широкий вибір магнітофоних касет та компакт-дисків рос., амер. та західно-європейськіх виконавців.

Швидка комерціалізація концертів призвела до того, що протягом кількох років майже ніхто з українских виконавців не був фінансово спроможним на сольний концерт навіть у скромному залі столиці. На найпрестижнішій сцені держави, у палаці «Україна», регулярно відбувалися концерти «зірок» українського шоу-бізнесу.

Поділитись: