Союз слова і музики зміцнився в жанрі романсу. Слово “романс” іспанське, воно означає світську пісню, що виконується на романській (іспанській) мові. За старих часів романси співали під акомпанемент гітари, лютні, клаиесина. З часом словом “романс” стали називати камерний вокальний твір для голосу з супроводом.
У романсі, в порівнянні з піснею, текст точніше і детальніше відбитий в музиці. Акомпанемент доповнює поетичні образи романсу, виступає як рівноправний учасник ансамблю. У музиці 19 століття романс став улюбленим музичним жанром. Тому ми прослідкуємо взаємодію слова і музики в романсах найбільших майстрів 19 століття: Мусоргського, Глінки, Шуберта.
Складаючи романс, композитор може вибрати один з двох способів втілення тексту в музиці. Перший – передати загальний настрій, характер тексту, не вдаючись в його деталі. Цей спосіб характерний для ліричних романсів. У них звичайно переважає мелодичне значення, закруглені закінчені побудови і форми.
Інший спосіб втілення тексту – якомога точніше слідувати за текстом, значенням кожної фрази, кожного слова. В цьому випадку закони мови неминуче приведуть до речитативного стилю. Речитатив використовується в тих романсах, де важливо донести до слухача сюжет, розвиток подій, показати характер героїв. У таких романсах завжди відчувається театральність.
